UA

Свого батька я майже не пам’ятаю — він зібрав валізу, коли мені виповнилося чотири. Мама, Оксана Іванівна

— У мене післязавтра бригада дах перекриває, рознесуть усе до крокв. Тож я у вас трохи перекантуюся.

Вона вже запізнювалась на півгодини. Старенький "Фольксваген" ковтав кілометри розбитого асфальту

У актовій залі пахло фарбою для волосся, солодкими парфумами й тим особливим хвилюванням, яке буває тільки

Аеропорт «Львів» гудів, як розтривожений вулик. Андрій Загородній стояв біля гейта С5, тримаючи в одній

Перші чутки поповзли ще до того, як приїхала швидка. Хтось говорив про давню хворобу нареченої.

Дніпро зустрічав перший сніг. На проспекті Яворницького, біля скляних дверей ресторанно-готельного комплексу

Це була не вітальна листівка. Навіть не «ми заїдемо в гості». Повідомлення від невістки прийшло о восьмій

Мирон жив відлюдником уже понад десять років. Його маленька колиба стояла на самому краю полонини, куди

Ззовні моє життя скидалося на картинку з глянцевого журналу. Львів, двоповерховий будинок із мансардою