UA

Микола завжди казав, що справжній чоловік повинен вміти тримати слово. Сам він слова не тримав — він

Мені шістдесят два. Я — інженер-будівельник на пенсії, за плечима три десятки років мостів, естакад і

Того вечора львівський ресторан «Панорама» на площі Ринок сяяв. Кришталеві люстри, живі орхідеї, доставлені

Я того Антона ще з першого разу розкусила. Очі бігають, руки не знає куди подіти, а посмішка така солодка

Свого батька я майже не пам’ятаю — він зібрав валізу, коли мені виповнилося чотири. Мама, Оксана Іванівна

— У мене післязавтра бригада дах перекриває, рознесуть усе до крокв. Тож я у вас трохи перекантуюся.

Вона вже запізнювалась на півгодини. Старенький "Фольксваген" ковтав кілометри розбитого асфальту

У актовій залі пахло фарбою для волосся, солодкими парфумами й тим особливим хвилюванням, яке буває тільки

Аеропорт «Львів» гудів, як розтривожений вулик. Андрій Загородній стояв біля гейта С5, тримаючи в одній

Перші чутки поповзли ще до того, як приїхала швидка. Хтось говорив про давню хворобу нареченої.