Новина Україна

Вітер із Дніпра гудів у кронах старих верб, нагинаючи до землі мокру від роси траву. Леся стояла босоніж

Мій колишній сказав мені наостанок: «Ти ще пожалкуєш, коли побачиш мене з іншою». Йому здавалося, що

Я досі пам’ятаю, як на мене дивилися. Того ранку я зайшла через службовий вхід Київського палацу культури

Металевий скрегіт я почула раніше, ніж біль. А другим звуком — власне дихання, уривчасте, гаряче, з присмаком крові.

Галина Петрівна увірвалася на мою кухню, як ураган у відкрите вікно. В руках у неї тріпотіла моя шовкова

Батьки завжди думають, що купують дітям щастя. А дітям просто потрібне тепло. Банкетна зала «Прем'

Микола завжди казав, що справжній чоловік повинен вміти тримати слово. Сам він слова не тримав — він

Мені шістдесят два. Я — інженер-будівельник на пенсії, за плечима три десятки років мостів, естакад і

Того вечора львівський ресторан «Панорама» на площі Ринок сяяв. Кришталеві люстри, живі орхідеї, доставлені

Я того Антона ще з першого разу розкусила. Очі бігають, руки не знає куди подіти, а посмішка така солодка