Новина Україна – Page 10

Свого батька я майже не пам’ятаю — він зібрав валізу, коли мені виповнилося чотири. Мама, Оксана Іванівна

— У мене післязавтра бригада дах перекриває, рознесуть усе до крокв. Тож я у вас трохи перекантуюся.

Вона вже запізнювалась на півгодини. Старенький "Фольксваген" ковтав кілометри розбитого асфальту

У актовій залі пахло фарбою для волосся, солодкими парфумами й тим особливим хвилюванням, яке буває тільки

Аеропорт «Львів» гудів, як розтривожений вулик. Андрій Загородній стояв біля гейта С5, тримаючи в одній

“Я ніколи не думав, що найважливіше рішення у моєму житті буде прийняте серед ночі, біля дитячого ліжка.

Вона ще не знала, що ці кілька слів змінять не лише її життя. Дівчинка розгублено подивилася на літнього

Я досі пам’ятаю той звук — не гавкіт, не рик, а короткий, розривний крик, ніби щось у ньому зламалося вдруге.

Він не пам’ятав, коли востаннє почувався по-справжньому живим. Лише тиша цієї кімнати, запах стерильних

Олександра потім ще багато років згадувала саме не образливі слова. Не букет, що лежав розкиданий на